dan1042 поділився посиланням
http://www.specletter.com/obcshestvo/ 2011-10-17/marks - atakuet.htmlАкции протесту проти «фінансового тероризму» прокотилися по всьому світу... Маркс атакує...
США і Канада протестують проти капіталізму. Італія охоплена безладами, у Британії намагалися захопити фондову біржу, в Португалії — будівля парламенту. І тільки Росія сидить біля ТБ, лузає насіння і дивується: чого вони там хочуть-то?
Ви коли-небудь брали участь в масових акціях протесту? І я немає. Раніше було не до цього, а тепер вже якось нецікаво. І усій країні теж. Ось заглянемо в телевізор. Уся Європа охоплена протестними акціями. Цю частину світу, до якої ми географічно все-таки відносимося, лихоманить із завидною регулярністю. То черга революцій 1848 року, то студентські хвилювання в травні 1968-го, тепер ось бунт проти економічної несправедливості. Чого їм не спиться? А чого спиться нам?
Почалося-то все в Штатах, де з успіхом стартувала акція «Окуповуй Уолл-стрит». Все почалося 17 вересня, коли невелика кількість громадян влаштувалася в наметах у фінансовому центрі Нью-Йорка з метою привертання громадської уваги до злочинів фінансової еліти і до необхідності структурних змін в економіці.
Цікаво, що у акції до теперішнього часу не існує яскраво вираженого лідера. Проте рух набирав оберти, підтягнулася преса, а у кінці вересня демонстранти отримали підтримку декількох великих профспілок. Під час однієї з демонстрацій поліцейські бризнули сльозоточивим газом в чотирьох жінок. Відеоролик з інцидентом швидко розійшовся в Інтернеті, і демонстранти відповіли ходом повз штаб-квартиру поліції Нью-Йорка.
1 жовтня поліція заарештувала більше 700 учасників рухи, які загатили проїжджу частину в спробі перетнути Бруклинский міст. До цього часу протестні настрої захопили вже усю Америку. Мітингувати почали у Вашингтоні, Бостоні, Філадельфії, Чикаго, Сієтлі, Лос-Анджелесі, Майамі, Портленді. А минулого тижня хвиля докотилися до Європи. Ну, і понеслася.
На сьогодні в Іспанії, Канаді, Ізраїлі, Португалії, Греції, Австралії, Великобританії і інших країнах народ вимагає справедливості. Рим просто обійнятий революційною пожежею: горять машини, б'ються вітрини, поліція застосовує сльозоточивий газ і водомети. У Лондоні намагалися захопити фондову біржу, в Лісабоні — будівля парламенту. І тільки Росія сидить біля телевізора, лузає насіння і дивується: чого вони там хочуть-то все?
Ні, ми не аморфні. Ми якщо вже вийдемо на Манежну площу, так ніякого Вмопу на нас не вистачить. Але нам привід потрібний виразний. Якщо кавказці убили футбольного фаната — ми дружно в крик. А фінансова система, лобісти, економічна політика — це нам якось все незрозуміло. Вони там зажерлися, доповім я вам.
Пам'ятайте старий анекдот? Англійський лорд прокидається у себе в Сити від дикого шуму на вулиці і запитує дворецького:
— Джеймс, що там відбувається?— Демонстрація протесту, сэр.— Насправді? І хто протестує?— Лондонські повії, сэр.— А чого вони вимагають?— Підвищення зарплати.— А що, вони мало заробляють?— Що ви, сер, дуже багато!— І чого ж вони тоді протестують?— Так шлюхи, сер.
Ось росіяни зараз виступають в ролі цього здивованого лорда. Благополучний Захід, де є їжа, працюють закони, ЗМІ безперешкодно чихвостят влада, а влада регулярно змінюється, — цей самий Захід має нахабство ще і бути чимось невдоволеним!
І створюється враження, що росіяни дійсно не розуміють, чим європейці і американці невдоволені. Якщо у нас перед Кремлем постане пікетник з плакатом «Я не можу собі дозволити містити лобіста», його навіть поліцейські не виженуть. Не зрозуміють, про що мова. Цей дивний пікетник виглядатиме так само жалко і безглуздо, як самотній свингер.
Ні, ми усі знаємо, що з економікою у нас щось не так. Кудрина геть звільнили, коли він цю найекономічнішу політику країни розкритикував. Але ми ж в процесі не беремо участь, подробиць не знаємо, ось і не виступаємо. Є, звичайно, окремі високолобі, хто готовий нам це пояснити, але виключно на своїй пташиній мові, якої ми не розуміємо і розуміти не хочемо. Навіщо воно нам?
Адже були часи, коли ми на будь-яке соціальне потрясіння відповідали дружним матом. Усі площі були в нашому розпорядженні. І навіть «при тоталітаризмі» ми могли собі таке дозволити, згадаєте Новочеркаськ. Про постперебудовні роки і говорити не доводиться — шахтарські каски досі стукають в моє серце, як попіл Клааса. Куди все поділося?. Чому ми перестали протестувати проти того, що у нас відбирають зарплати, пенсії, безкоштовну медицину, доступну освіту? Що з нами?.
Перше припущення — нас залякали. Але це абсолютно не так. «Дні гніву» проходять, «незгодні» регулярно марширують, лідерів опозиційних рухів методично саджають в холодну. Анекдотів про владу розповідати не боїмося, та тільки немає їх майже. Серйозно, зверніть увагу: у нас майже немає анекдотів про нинішню владу! Ми перестали їх вигадувати! Ні, страх репресій тут ні при чому.
Може, ми просто не розуміємо, що все погано? Гаразд, усі ми розуміємо. Перші особи держави в зухвалу прилюдно міняються посадами, щоб залишитися при владі, — це коробить усіх, окрім круглих дурнів і ідейних лизоблюдів. Економіка тримається тільки на енергоносіях — про це відомо навіть молодшим школярам. Обійняти керівну посаду можна тільки за умови вступу в партію влади — це вже офіційна інформація. Чого незрозумілого? Отже, теж відпадає.
Може, ми просто не уміємо мітингувати? Та киньте, Кондопога і дві «Манежки» показали нашу високу кваліфікацію в мистецтві погромів.
Тобто ми уміємо, ми не боїмося, у нас є причини — але ми сидимо по будинках і позіхаємо в телевізор. Нонсенс.
Ризикну припустити, що ми просто у всьому розчарувалися. Поки Європа з Америкою нянькаются зі своєю демократією і тішать себе ілюзіями, що громадська думка може на щось вплинути, ми вже дійшли твердого висновку, що це казки. Нічого не зміниться. Економічна система у кращому разі трансформується в щось легкотравніше, але ці зміни будуть чисто зовнішніми. Суть залишиться тієї ж. Банки як і раніше видаватимуть кредити під дикий відсоток, іпотека по колишньому залишиться руйнівною для сім'ї, середній бізнес, як і у давнину, душитимуть податками, а зовнішньою політикою залишиться завідувати санітарний лікар Онищенко. Ну, може тільки прізвище буде інша.
І знову ми ставитимемо питання, що ж нам робити. Причому шукати відповіді, дивлячись за рубіж, марно. Навіть ближнє зарубіжжя вже не є для нас чимось рідним, приводом для аналогій. Україна стрясається в демократичних конвульсіях, Грузія і Киргизія покриті кумачем «оксамитових революцій», навіть Білорусь раптом осуджуючий подивилася на свого вусатого хазяїна — нам це усе нудно.
На місці європейської влади я б тамтешніх призвідників безладів у в'язницю не саджав, а засилав би в Росію. Неделю-другую вони погорлопанят з місцевими маргіналами, раз-другой отримають поліцейською палицею по дупі, а потім теж занудьгують. Додому повернуться спокійними, як лосось після нересту.
І тільки бабусі комуністичного загартування ще знаходять деяку привабливість в хорових речитативах, що викривають владу. Ну та їх вже трохи залишилося, і викликають вони не співчуття до своїх гасел, а деякий в'ялий інтерес. Як до чогось, що відбувається на вулиці, за чим можна спостерігати, не виходячи з дому. Якщо зовсім розгуляються — зняти відео на мобільник, та і викласти в Інтернет.
Постскриптум. Протести проти діючої економічної системи тривали в Старому і Новому світі впродовж усіх вихідних. Так, в Чикаго поліція заарештувала близько 175 протестуючих. Швидше за все, їх зобов'яжуть виплатити штраф за порушення муніципального законодавства, повідомляє Chicago Tribune. В цілому на вулиці вийшли більше 2 тис. чоловік, багато хто встановив намети в центрі міста, уточнює Reuters. Протести тривали також в Лондоні, де близько 400 чоловік провели ніч в наметах перед собором Святого Павла, розповідає Guardian. Британські акції протесту проходять більш-менш мирно. А ось демонстранти в Канаді готуються до «сильного удару» на майбутньому тижні, ділиться інформацією CTVNews Winnipeg. Один з активістів повідомив, що акції плануються на час відкриття фондової біржі. Протестуючі провели ніч в палатковому таборі в Сент-Джеймсском парку Торонто і продовжують протести. По суті, єдиною країною, де протести переросли в масові безлади, залишається Італія. Прем'єр Сильвио Берлусконі назвав леворадикалов призвідниками безладів і пообіцяв покарати винних.
Максим ШЕЛЕК, оглядач
