Адвокатам нерідко доводиться стикатися з ситуацією, коли в ході розгляду справи в суді, суддя(головуючий в судовому засіданні), невмотивовано відхиляє клопотання захисників, знімаючи питання допитуваним особам, або іншим чином ухиляється від здійснення процесуальних дій.
При цьому, низька якість ведення(виготовлення) протоколу судового засідання, вже стало притчею во язиціх, а з урахуванням того, що деякі судові процеси можуть тривати роками, внаслідок чого багато важливих моментів судового слідства мають властивість забуватися, великого значення набуває фіксація порушень прав підсудних, таких, що допускаються на цій стадії кримінального процесу.
В умовах тотального звинувачувального ухилу, дійсно мотивований, і обгрунтований усіма дослідженими доказами вирок, є рідкістю, внаслідок чого, захисникам, вже на стадії судового слідства в суді першої інстанції, не зайвим буде потурбуватися про залучення до матеріалів справи своїх аргументів, окремих його епізодів, що торкаються, в повній версії, а не у збоченому і скороченому виді, в якому правова позиція адвоката згодом буде(якщо взагалі буде) відбита в протоколі судового засідання.
Можливість донести до суду(в т.ч. і касаційною і наглядовою інстанцій) свою думку в неспотвореному виді, надає ч. 3 ст. 243 КПК РФ, що регламентує те, що «Заперечення будь-якого учасника судового розгляду проти дій головуючого заносяться в протокол судового засідання».
Проте, цю можливість рідко хто з адвокатів використовує у своїй практиці, тому ми і хочемо розповісти про випадок практичного застосування даної норми у конкретній кримінальній справі, що розглядається у федеральному суді Новосибірського району, НСО.
Суть справи така:
У справі, по якому наші підзахисні звинувачуються в привласненні чужого майна в особливо великому розмірі(ч. 4 ст. 160 УК РФ), потерпілим, в період попереднього слідства, визнана юридична особа - ТОВ «Селянський двір», яке на різних стадіях процесу, представляли різні особи, на підставі доручень, виданих від імені цієї фірми.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції з'ясувалося, що з 17.02.2011 р. ТОВ «Селянський двір» ліквідоване за рішенням засновників, тобто більше не існує. Правонаступників немає.
Стороною захисту суду був представлений і залучений до матеріалів справи оригінал виписки з ЕГРЮЛ об ліквідації юридичної особи - потерпілого, і заявлено про неприпустимість подальшої участі в процесі представника цього, вже не існуючого потерпілого.
Усупереч очікуванням, судді(справа розглядається колегією з трьох суддів), абсолютно не надали значення заяві захисту, висловившись приблизно так:
— «Ну і що, раніше адже юрособа була, і представник був допущений законно«.
— «Я взагалі не розумію, навіщо ви нам про це говорите. Яке це має відношення до звинувачення«?
— і резюме — «Це кримінальний процес, і для суду не має значення, ліквідована юридична особа або ні. Продовжуємо».
Природно, ми спробували дати розгорнуті пояснення, проте, суд перейшов до допиту свідків.
Порадившись між собою, захисники підготували письмові зауваження на дії головуючого, які були оголошені і залучені до матеріалів справи в наступному судовому засіданні.
Судді вислухали зауваження мовчки.
Представником ліквідованого потерпілого було заявлено, що усі права потерпілого(ліквідованої юрособи) передані за договором цессии його засновникові(що теж вже був) - Чепурину С. П., що є свідком у цій справі, і одночасно підсудним у іншій кримінальній справі(про шахрайство).
Адвокатом Соловьевой Л. Г., було заявлене клопотання про заміну потерпілого — ліквідованого ТОВ «Селянський двір», його «правонаступником» Чепуриним С. П.
У обгрунтування клопотання, суду був пред'явлений договір поступки права вимоги(цессии) від 11.02.2011 р.(за 6 днів до виключення з держреєстру), підписаний між ліквідованим потерпілим - ТОВ «Селянський двір», і його засновником - Чепуриним С. П., згідно з яким, новому кредиторові передаються права вимоги «про відшкодування шкоди у кримінальній справі № 91036, визначувані у розмірі 2 971 210 рублів з Елисеевой Олени Олегівни і Хохлова Кирила Олександровича».
Захисники заперечували проти залучення цього договору до матеріалів справи, а так само вказували на його нікчемність, у зв'язку з очевидною неможливістю передачі по цивільно-правовій угоді, процесуальних прав сторони кримінального процесу.
Проте, і цього разу, судді не сприйняли наші аргументи, і під приводом необхідності надання часу для підготовки укладення держобвинувачеві, відклали розгляд клопотання до наступного судового засідання.
Наступне судове засідання розпочалося із заяви нових зауважень на дії головуючого, з викладом позиції захисту з питання неможливості передачі процесуальних прав і недійсної такого договору поступки прав вимоги(цессии).
Ці зауваження судді слухали вже «скриплячи зубами».
Після оголошення зауважень, держобвинувачем було дано укладення, в якому, об диво, фактично були відтворені усі аргументи захисту.
У результаті судді, порадившись на місці, оголосили визначення(протокольне) про відмову в задоволенні клопотання адвоката Соловьевой Л. Г., проте ніякого рішення про її подальшу участь в процесі не прозвучало.
Але це вже зовсім інша історія.
Співавтори: Суховіїв Андрій Борисович, Литвина Ірина Юріївна
