До зими я усіх своїх капловухих вивантажив в одне приміщення із земляною підлогою. Усіх - мужиків, жінок, дітей. Як повелося, в цій дружній шведській сімейці педофілів тут же утворився альфа-самець, який мав право першої ночі, виховував дітей і будував підпорядкованих бета-самцов. Причому будував їх дуже жорстко - з показовим(вибачте за натуралістичну) згвалтуванням.
Загалом, справа звичайна, але проблема в тому, що альфа перестарався - забив одне дитинча - зламав йому лапу і розірвав вухо, заганяв до нервової гикавки дуже цінного виробника - французького барана(французи - вони тільки по жінках альфи, з мужиками у них якось не дуже). Загалом, довелося буянить повернути назад в одинака.
Мужики день опам'ятовувалися, потім провели вибори, вибрали нового альфа - поспокійніше. Це було днів 10 назад. Я учора вирішив підготувати клітини до зими і підсадив на добу назад старого альфа. Ну, думаю, перетерпят днинка. Нічого подібного! Хлопці дружно утрьох забили старого шефа і загнали його в нору. Ходили гоголем біля нори і зневажливо псикали на морду, що стирчить з нори.
Я ось подумав. Наш-то альфа теж ненадовго відлучався. Хоч і недалеко. Цікаво, колишні підлеглі, що осміліли, чи не повторять подвиг моїх вухатих? Люди - вони адже, по суті, ті ж звіри. Тільки у краватках. І з блималками.
