У лівійській війні тихо-мирно на особливе місце висунувся маленький і як би малопомітний Катар. Парадоксально, але саме Катар починає робити дуже серйозний вплив на усю обстановку в країнах Магрибу і Сахелі. Зараз, напевно, ще немає сенсу дуже детально розглядати кроки Дохи в цих регіонах, оскільки броунівський рух, викликаний Арабської весни, що йде, викликає занадто великі обурення для того, щоб шукати в них залізні закономірності, але взагалі кажучи, Катар за останні півроку встиг вчинити в регіоні дуже значні кроки. І схоже, що катарский чинник на довгі роки стане якщо не визначальним, то украй значимим в цих двох дуже складних і неспокійних регіонах Африки.
Катар-Судан
Повідомляється про те, що ...президент Судану Омар аль-Башир відправиться з офіційним візитом в Катар, де проведе переговори з еміром Хамадом бин Халифой Ат Тани, повідомив журналістів прес-секретар президента Имад Сейид Ахмад..
Суть в тому, що в Судані зараз дуже неважливо з економічною ситуацією. Росте інфляція, падають доходи бюджету. На економічні труднощі нашаровуються військові дії, які ведуться в єдиній нафтовій провінції Судану, яка дісталася йому після розділу країни і оголошення незалежності Південним Суданом. Провінція Південний Кардофан є пограничною між двома країнами, і саме в ній активізувалися повстанці.
Як повідомляється в огляді Інституту Близького Сходу «...За даними ООН, за станом на 23 вересня в результаті запеклих боїв в штаті Південний Кордофан сторони втратили десятки чоловік убитими. Що стосується »зацікавлених« сторін, то вони давали явно завищені дані про втрати один одного.
2 вересня інтенсивні бої були відмічені в сусідньому з Південним Кордофаном штаті Блакитний Ніл, де в озброєному протистоянні зійшлися урядові війська Судану і формування близького до Джубе нещодавно обраного губернатора штату Малика Агара. За даними прибічників мешканців півдня, бої розгорнулися після того, як формування пов'язаної з Хартумом т.з. народної оборони за підтримки регулярних підрозділів суданської армії атакували позиції Суданської народно-визвольної армії(СНОА) біля Дамазина, а також резиденцію Малика Агара.
У свою чергу представник суданської армії підтвердив сам факт боїв. При цьому - як завжди водиться в таких випадках - відповідальність за їх провокацію він поклав на формування СНОА. За його словами, в результаті боїв «зараз ми контролюємо усі шість зон, де велися бойові дії, і наші війська переслідують повстанців». Суданська влада негайно ввела в штаті надзвичайний стан і призначила військового губернатора генерала Яхью Мохамеда Хейра, який формально змінив Агару.
6 вересня бої в районі Дамазина поновилися. Це сталася попри те, що цілодобово раніше на зустрічі з пресою генерал Хейр стверджував про нормалізацію обстановки після витіснення з цього району формувань Агару.. Висновок, який роблять експерти Інституту, - в майбутньому вірогідність нового озброєного конфлікту між Північним і Південним Суданом дуже велика.
У цих умовах поїздка президента Судану в Катар повинна вирішити два завдання - Катар готовий інвестувати в економіку Судану суму в 200 мільйонів доларів, що дуже важливо в сьогоднішній складній ситуації. Крім того, інвестиції будуть пов'язані з гарантіями їх збереження, що дозволить Катару підтримати в майбутньому Судан в можливому конфлікті з Південним Суданом.
Катар-Алжір
Попри те, що об'єктивно Алжір без захвату відноситься до нової лівійської влади і особливо звертає увагу на легалізацію в їх владних структурах бойовиків і керівництво АКИМ, саме позиція Катару, який гарантував інвестиційні вливання в алжірську економіку, істотно пом'якшили позицію Алжіру відносно ПНС. При цьому, безумовно, на неформальному рівні Алжір сприятиме про-каддафиевским силам, проте зусилля Катару в серпні і вересні привели до того, що Алжір по факту залишається нейтральним в лівійському конфлікті.
Катар-Лівія
Позиції прокатарских сил в керівництві ПНС дуже серйозні. На думку згадуваного мною раніше експерта Інституту Близького Сходу А. Бистрова «...До креатур Катару безумовно необхідно віднести відповідального за інформацію і пропаганду в ПНС М. Шамана(член ради директорів »Аль-Джазири«) і відповідального за юридичні питання в ПНС М. Альаллаки. Але з урахуванням війни особливу вагу придбали польові командири з Бенгази, які будуть ще довгий час дуже серйозно впливати на розстановку політичних сил. До них необхідно віднести А. Шмата, який зараз очолює так званий »Рух оборони 17 лютого«, і двох відомих »польовиків«, які його підтримують, М. Фанухи і А. Тунси. Ця група також знаходиться в орбіті Катару.
Ну і, нарешті, командувач збройними силами ПНС А. Бельхадж, про зв'язки якого з «Аль-каидой» наполегливо попереджають американці. Він сам з Мисурати і тісно пов'язаний(принаймні, поки) з британцями, які готували його загони. Важко сказати, наскільки ця дружба буде довгою, але радикалізм і бажання грати самостійну роль у Бельхаджа очевидні. Деякі експерти вважають, що найближчим часом він почне дрейфувати або у бік Анкари(з урахуванням турецьких коренів значної частини населення рідної йому Мисурати), або у бік Катару, який виступає зараз основним спонсором усіх радикальних кругів в Лівії.«.
Катар-Туніс
Катар дуже активний і в Тунісі - начальник Генерального штабу Тунісу Рашид Аммар активно приступив до використання можливостей туніської армії для постачань зброї лівійським бунтівникам негайно після переговорів з катарским наслідним принцом Тамимом Бен Хамадом Ат-Тани весною цього року.
Підсумок
Активна, багато в чому гіперактивна і навіть агресивна зовнішня політика Катару в регіонах Магрибу і Сахелі примушує в майбутньому набагато уважніше стежити за тим, які саме позиції намагається відвоювати емір Ат-Тани в Північній Африці. Очевидно, що його спроби чекають серйозну протидію з боку європейців - в першу чергу Франції. Очевидно, що вибитий на якийсь час зі своїх позицій Китай також не буде довгий поза грою - але дії Катару і його політика за останні півроку можуть викликати тільки захоплення своїми масштабами і охопленням. В той час, як Росія стискає своє і без того куцее присутність в цих виключно важливих регіонах, інші країни без особливої ніяковості і делікатності позначають стовпами свою присутність і нарощують його при кожній слушній нагоді. Так і робиться національно орієнтована зовнішня політика - не існує неважливих регіонів, будь-які інтереси країни за кордоном є важливими і особливо важливими.
