Невгомонний Маккейн знову без мила вліз в російські справи. Зараз він вдругозаботился проблемою наявності в Придністров'ї російської оперативної групи військ(ОГВ) чисельністю в півтори тисячі чоловік.
В принципі, питання існування ОГВ прямо пов'язане з двома проблемами, що зайшли у безвихідь. Перша - ця наявність на території Придністров'я в Ковбасному величезних складів 14 армій, які ні хистко, ні хиткий, але до 2003 року спорожнялися у бік Росії, після чого процес затих. Друга проблема - неврегульованість суперечки між Молдавією і Придністров'ям. По факту Росія виступає за цілісність Молдавії з урахуванням гарантій Придністров'ю, проте позиції Кишинева і Тирасполя діаметрально протилежні з цілої низки питань, що автоматично викликає патову ситуацію. Причому більш ніж очевидно, що таке підвішений стан зрештою вигідно обом сторонам, що мають з нього свій маленький гешефт.
Проблема в тому, що існування ОГВ гарантує сторони від взаємної різанини, а відхід російських військ з Придністров'я неможливий саме унаслідок наявності величезної кількості озброєнь, техніки і боєприпасів, які не дають вивозити придністровську владу. Вони вважають їх(принаймні частина) своєю власністю і розраховують з їх допомогою гасити ті або інші борги перед Росією.
З моменту виходу у відставку генерала Лебедя в червні 1995 року на знак протесту проти розформування управління 14 армій, ситуація змінилася мало. Хіба що приблизно половина майна все-таки була вивезена - але і того, що залишився вистачить на пристойну регіональну війну.
В принципі, в рапорті генерала Лебедя на ім'я Єльцина від 1 червня 1995 року дані і цифри, і загальна оцінка ситуації. Повторюся - за вирахуванням приблизно половини складських запасів, цифри кількості яких приведені в рапорті, інші зміни носять дуже умовний характер.
Тому пропозиція Маккейна абсолютно неприйнятно - і абсолютно незрозуміло, на честь чого спритний дідусь так стурбувався точкою на карті, яку йому, мабуть, показали буквально перед поїздкою.
