На тижні: з 08.10 по 15.10 - 2011. Декілька подій минулих семи днів, в моїй інтерпретації.
Собити(1) е:
Найголовнішою подією, швидше навіть, явищем світового масштабу, поза сумнівом, можна назвати, так звані антифінансові протести, які із завзятістю лісової пожежі нестримно поширюються по усій Землі.
Розпочавшись з Америки, де активісти «Окупації уолл-стріту» вже близько місяця не припиняють страйки, хвиля людського невдоволення, як цунамі, накрила спочатку сусідню Канаду, а потім, здолавши океан, причому практично одночасно в двох напрямах відразу, накрила і весь інший світ.
По назвах міст, в яких сталися протестні демонстрації можна у буквальному розумінні вивчати географію. Скажу лише коротко - уся Європа, з Англії розпочинаючи, і далі на схід, через Азію, Нову Зеландію, Австралію і закінчуючи Японією.
У чому ж причина такого масового гніву одночасно? Адже, здавалося б, що капіталізм, як такий, існує вже не перший десяток років.
Відверто признаюся у відсутності однозначної відповіді на це злободенне питання, а тому, можу тільки припустити, що основною рушійною силою, що штовхає людей на вулиці, являється не сам по собі фінансова криза, що то затихає, то посилюється перманентно по всьому світу, і вже тим більше не натхнення «арабської весни». Все набагато простіше і складніше одночасно - по моєму, люди просто втомилися нескінченно зводити, так звані, кінці з кінцями. І нехай, ці самі кінці різняться між собою залежно від країни і регіону, проте, легше від цього стає не завжди, і процес, скрупульозного підрахунку копійок від зарплати до зарплати, зовсім не полегшує буття, де б то не було.
Чим усе це «бродіння» закінчиться і чи закінчиться взагалі? Питання, що називається, на засипку. А доки залишається лише філософськи роздумувати про таку величезну несправедливість, на такій маленькій планеті.
Собити(2) е:
Ну, а в Україні на тижні відбувалася своя власна боротьба за справедливість.
Влада боролася з Тимошенко, «відваливши» їй по широті душевній, аж сім років в'язниці. Паралельно, з усіх, своїх адміністративних сил, переконуючи співгромадян в тому, що саме по Юлиной і більше ні чиїй іншій провині, цим самим співгромадянам живеться так погано. І хоча, народ в ці переконання не дуже те і вірить, проте, іншого Майдану доки не намічається. Мабуть, стримуючим чинником, являються усі ті ж сюжети «з телевізора» про соціальні протести за кордоном. Мовляв, раз у самих капіталістів «житуха» не дуже, то нам і поготів нічого ремствувати.
А керівництво країни, теж проявляло заклопотаність, правда, з іншого приводу - увесь цей галас, так званій, світовій громадськості, з приводу вироку колишньому прем'єр-міністрові, ну просто, як лимон після солодкого.
Здавалося б, чого кортить, цим буржуям? І стадіони до Євро 2012 будуються і дитячі поліклініки на готелі перетворюються. Загалом, все для нього - інтуриста заморського. А у відповідь, ніякій вдячності лише, нескінченне зудение про права, якийсь там оп-позиции.
Глобалізм, едрить його - не дадуть навіть у власному будинку порядок навести.
Собити(3) е:
І наостанок, хочеться трохи написати про «Азіатський прорив», що стався на минулому тижні.
Путін, освіжаючи свою «президентську майстерність» з'їздив в Китай, де впродовж двох днів намагався наблизитися «до фінальної стадії по постачаннях газової сировини на китайський ринок». І хоча, так і залишилося невідомим, коли ж цей самий процес наближення дійде-таки до «стадії», одне залишилося незмінним - китайська, не газова сировина продовжує завалювати Росію.
Інший політик, світового масштабу, теж не обійшов цей регіон своєю увагою. Німецька Ангела удостоїла Монголію офіційним візитом, внаслідок чого, Німеччина забезпечила собі доступ до розробки найбагатших родовищ корисних копалини в цій країні.
Можливо, Путін не там побував?
Ну, і бачачи таку гео-политическую активність практично по сусідству, президент Казахстану і собі глобально і гучно спантеличився - цього разу, Назарбаев призвав створити світовий антиядерний рух. Ні, ну, насправді, не демонстрантів же йому підтримувати, багачів, що борються зі свавіллям, у влади.
